Дні, ночі, Київ

Євген Степанець

Перша хвиля переселенців з Луганська (схід України) припала на червень 2014 року, коли на околицях і вулицях міста почали лунати перші вибухи. 

Для багатьох молодих людей віком від 18 до 25 років це стало остаточним приводом, аби покинути рідне місто. Луганськ ніколи не був місцем для романтиків. Це було звичайне провінційне пострадянське місто, де час, здавалося, зупинився, де усі знали все один про одного. Усі ми мріяли вирватися звідти. 

Як і більшість молодих людей я обрав Київ. Мені і моїм друзям столиця видавалася містом можливостей. Там можна було знайти, як нам здавалося, роботу мрії, зустріти нових людей, а на початку – розраховувати на допомогу тих, хто переїхав задовго до початку конфлікту.

Протягом року я намагався зафіксувати, що змінилося у житті моїх друзів та знайомих.  Про що тепер їх мрії та думки, чи змінились вони, чи залишилися тими самими. Більш за все мене здивувало те, як почуття суму за домом поступово стиралося новими враженнями, новими обличчями, знайомствами, вогнями вулиць. Здавалося, ніби усі отримали свободу, яка виявилася сильнішою туги за рідним містом, містом, яке вже ніколи не буде таким, як раніше, і в яке навряд чи хтось повернеться.

 

Євгеній Степанець (1989) – фотограф, дизайнер. Народився у Луганську, живе та працює у Києві. Учасник Української Фотографічної Альтернативи. Навчався у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля (економічна освіта). Виставки та презентації: Vilnius Photo Circle (Литва, 2016), Brighton Photo Biennial (Великобританія, 2014), Eastreet 2 (Польща, 2014), Photonic moments (Словенія, 2014).

http://evgeniystepanets.com/